«Ялта, Крим. Сергій, завгосп у моєму РК, ходить у футболці, прикрашеній буквою «Z» не знімаючи, хоча вже грудень. Мені цікаво фантазувати, як такі покупки роблять. Приходиш у магазин і серед котиків, тигрів, «Армани», «Цой жив» знаходиш, приміряєш і вибираєш саме її. Літера «Z».
Сергія я цураюся саме через його смак у одязі. Футболка його занепадає, буква блякне і обсипається, стікери на машинах сусідів злазять і вигорають. Але в перші дні війни, коли ця погань тільки розповзалася вулицями, трапився цікавий епізод.
Навколо лютневий морок, дощ, депресія. Припаркувалася біля кондитерської, а якийсь хлопець під дощем без парасольки відколупує щось із заднього скла. Придивилася, там наклейка «Z». Запитую: «Допомогти?». «Ні, я сам», — сказав він. «А як так вийшло?». «Та ось, їду і думаю, що це ззаду заважає? Виходжу, а хтось уночі, напевно, цю погань наклеїв». Одне тістечко я запхала в рот прямо на тій парковці.
Зетка від зетки різниться, є прості білі на чорному тлі, вони за ніч з’явилися на всьому громадському транспорті, на швидких, машинах поліції, і держбюджетників. Такі зетки підневільні, без душі та радості. А є ошатні зетки з георгіївських стрічок, з квітами, радянськими зірками, танками, прапорами СРСР і росії, двоголовим орлом. Ці зетки були обрані своїм господарем, куплені і ретельно наклеєні. Вони відображають погляди та переконання. Але найстрашніші — зетки зі скотчу, на задньому склі або капоті. Така зетка буває на військових, трофейних машинах, у них їздять убивці та возять убитих. Я їх сторонюсь».
Лист взято з Telegram-каналу «ЗЛА МАВКА»