Скільки коштує правда в окупації? Досвід українських журналісток із Мелітополя та Херсона

Полон, допити, знущання, переслідування — неповний перелік того, що доводиться переживати українським журналістам, які опинилися в окупації. Вони «невигідні» Кремлю, адже поширюють правду про загарбницьку війну та показують світові звірства росіян. «Почута» зібрала для вас історії двох українських журналісток, які пережили окупацію і продовжили виконувати професійний обов’язок навіть під тиском ворога.

Світлана Залізецька

Росіяни захопили Мелітополь 26 лютого. Директорка «Головної газети Мелітополя» та інтернет-видання «Ріа.Мелітополь» Світлана Залізецька лишилася в місті та фільмувала протести проти ворожої навали. Потім шукала зв’язок та публікувала відзняте, щоб світ бачив: мелітопольців треба визволяти. Крім того, продовжувало працювати й інтернет-видання, але вже в Telegram, оскільки сайт ще за день до початку повномасштабного вторгнення атакували хакери.

Після взяття в полон мера Мелітополя Івана Федорова у місті стало ще небезпечніше: окупанти придушували протести варварськими методами. А 11 березня окупаційна влада дісталася й до Світлани.

Журналістку силоміць вивезли на одне з підприємств гауляйтера Запорізької області Євгена Балицького. Там із жінкою зустрілася колаборантка й очільниця окупаційної адміністрації Мелітополя Галина Данильченко. Вона схиляла Світлану до співпраці з росіянами. Від зрадниці журналістка дізналася, що входила до так званих списків окупантів ще давно, адже є лідеркою думок та авторитетною людиною серед мелітопольців. Отож росіяни хотіли «вливати» свій бруд у голови місцевих через інформаційні канали Світлани. 

«Наступна зустріч мала бути з комендантом.  Її результат був прогнозований, тому я покинула місто. Інакше сиділа б у катівнях окупантів», — пише журналістка на своїй сторінці у Facebook.

Світлана з чужим паспортом виїхала до Запоріжжя 12 березня, подолала приблизно 18 блокпостів. Для цього прикинулася фельдшеркою, якій треба на виклик до людини з інсультом. Сім-карти жінка заховала у шкарпетки, взяла з собою інший телефон, на якому, крім кількох контактів, майже нічого не було. 

Тим часом росіяни винесли всю техніку з приміщення, де раніше працювала команда «Ріа.Мелітополь», а 23 березня вломилися до будинку батьків Світлани. Після обшуку силоміць вивели з дому її 75-річного тата, натягнули на голову мішок та відвезли до якогось підвалу. Три дні Світлана спілкувалася телефоном із окупантами, щоб визволити батька.

«Він (батько Світлани, — ред.) повідомив, що його не б’ють і навіть дають поїсти. Але він має щодня приймати ліки, а їх ніхто не дає. Я попросила, щоб йому привезли ліки і знову вимагала відпустити немічного пенсіонера, який не причетний до моєї журналістської діяльності.  Голос того, хто стояв поруч із батьком, сказав: „Вона повинна не писати гидоти”», — пригадує Світлана один із дзвінків, коли нарешті почула тата.

Спершу загарбники висунули їй вимогу повернутися до Мелітополя, а коли відмовилася — вимагали всі паролі від сайту, Telegram-каналів та соцмереж видання «Ріа.Мелітополь». Однак їх Світлана вже не мала, адже через постійні кібератаки на її інтернет-ресурси ще раніше звернулася по допомогу до Міністерства цифрової політики, і тепер усі коди були в них. Відтак окупанти зажадали, щоб Світлана написала публічну заяву, що зрікається сайту. Коли вимогу було виконано, тата відпустили.

Зараз Світлана працює журналісткою в Запоріжжі. Вона втратила своє видання, однак не втратила надії повернутися в рідний Мелітополь під українським прапором.

Анжела Слободян

Херсон було окуповано з 1 березня по 11 листопада 2022 року. Місцева журналістка Анжела Слободян прийняла рішення: лишатиметься в місті, щоб документувати й показувати світу воєнні злочини росіян. Під час окупації жінка майже весь час працювала й виходила в прямі етери просто зі свого телефону. Однак коли дізналася, що її розшукують загарбники, стала переховуватися та обирати для зйомок місця, які неможливо впізнати.

Наприкінці травня росіяни прийшли в дім Анжели, однак тоді її там не застали. А вже 5 липня солдати зі зброєю ввірвалися в будинок знайомого, де перебувала журналістка. Анжела тоді саме готувалася до виходу в етер, та не встигла. Із мішком на голові її затягли в автівку та вивезли до Херсонського ізолятора тимчасового тримання, який росіяни перетворили на катівню. 

У полоні Анжелу неодноразово допитували, натягуючи на очі маску, щоб не змогла розгледіти облич мучителів. Зокрема, звинувачували у відсутності російської акредитації журналіста, шпигунстві та роботі на Службу безпеки України. 

Анжела разом із чотирма жінками перебувала в жіночій камері, розрахованій на трьох осіб. В ізоляторі стояла літня спека та задуха. Годували раз на день одними лиш макаронами. Одній із жінок раз на тиждень приносили передачку з їжею: її ділили на п’ятьох. Із камери нічого не було видно, однак постійно лунали постріли та звуки катувань. Ув’язнені навіть чули, як окупанти ґвалтують чоловіків, як вбивають та обмотують плівкою тіло полоненого. Самих жінок росіяни не били, але одна зі співкамерниць померла просто на очах у товаришок через те, що вчасно не отримала медичної допомоги.

«Згадую, як зняли з моєї голови мішок у камері, я сіла на залізну лавку. Тиша. Троє дівчат придивляються до мене. Там кожен був зі своїм лихом. Не всім його вдалося пережити. У Фєні російські іроди забрали життя», — ділиться спогадами Анжела на своїй сторінці у Facebook.

Жахи тривали 31 день. На початку вересня Анжелу було звільнено, після чого вона змогла виїхати з тоді ще окупованого міста.

У лютому 2023 року Анжела майже дві години свідчила в судовому процесі Народного трибуналу в Гаазі.

«Майже дві години моїх свідчень… Моя історія — краплина в тих злочинах Росії в Україні», — розповідає херсонка.  

Коли окупанти викрадали Анжелу, то забрали і її техніку, утім журналістці вдалося зберегти неоціненні докази у сховищі iCloud. На основі них вона створила власний документальний фільм «Навала», у якому розповіла трагічну історію родини з Херсонщини.

https://www.youtube.com/watch?v=hl4Qe4T-7WM

У планах журналістки випустити ще кілька документальних стрічок та надалі висвітлювати воєнні злочини РФ.