Втрати і руйнування — не єдині біди, які Росія принесла на наші землі. «Русскій мір» намагається проникнути як на території, так і у свідомості українців. Особливо сильно це відчувається в окупації, де життя поряд із ворогом стає важким випробуванням для психіки. «Почута» поспілкувалася з психотерапевткою і президенткою Національної психологічної асоціації Валерією Палій про вплив окупації на психічне здоров’я, правила спілкування з родичами на ТОТ та методи самодопомоги, а також запитала мешканок тимчасово захоплених територій, що їх турбує.
Що відбувається з психікою в окупації
«Зараз мені морально дуже складно. “Накриває” періодично, особливо після обстрілів українських міст. Чекаю на зміни і переживаю за рідних», — зізнається Надія, мешканка тимчасово захопленого Мелітополя.
Як пояснює Валерія Палій, на психічний стан в окупації впливає перманентна небезпека, яка нависає над життям людини: росіяни щомиті можуть зупинити на вулиці, перевірити телефон, нагрянути з обшуком у дім тощо. У цих обставинах природньо відчувати підвищену тривогу та незахищеність.
«Кожного дня відчуваю страх, що можуть раптово початися бойові дії, особливо страшно за близьких, як їх усіх вивезти, якщо раптом почнеться щось страшне, і куди взагалі їхати…», — розповідає жителька Криму Дар’я.
За словами психотерапевтки, ще одним викликом окупації є інформаційна блокада. Українці на ТОТ не можуть повноцінно контактувати з іншими людьми, тим паче з тими, хто перебуває на підконтрольній Україні території. Втрачається й доступ до правдивої інформації: підписки на проукраїнські телеграм-канали є ризикованими, а російські джерела активно поширюють пропаганду. Така комунікаційна депривація забирає відчуття контролю, може викликати деморалізацію та думки, ніби про вас забули і вже не борються за ваше визволення. Цей стан сильно пригнічує й позбавляє надії на те, що все це скоро минеться.
Депривація — обмеження здатності задовольнити важливу потребу (у нашому випадку — потребу в інформації).Отже, підриваються базові потреби людини: в інформації та безпеці. Це викликає зневіру, демотивацію, розчарування та пригнічення. Як наслідок, можуть розвинутися депресивні, тривожні та панічні стани, що іноді навіть супроводжуються суїцидальними думками. Погіршує ситуацію ще й те, що наразі ніхто не може знати точні дати деокупації територій, тож для людей, які чекають на визволення, це може переживатися як нескінченна й морально виснажлива історія.
«Мій загальний психічний стан — це повна байдужість, яка межує з панічними атаками. Живу одним днем, на завтра нічого не планую. Уже звикла запасатися водою та їжею на чорний день, спати з відчиненими дверима, щоб у разі чого встигнути вискочити в коридор. Із дому виходжу лише за крайньої необхідності. Це така в’язниця із мінімальним комфортом: комунікації працюють, світло, вода, газ є, хата ціла — і то щастя. На вулиці намагаюся ні з ким не спілкуватися, навіть зі знайомими, тим більше на політичні теми, бо це дуже небезпечно — уже багато людей зникло безвісти», — каже Ірина, мешканка тимчасово окупованого Таврійська Херсонської області.
Як допомогти собі в цих умовах
- Подбайте про базову безпеку, наскільки це можливо у ваших умовах.
Запасіться їжею, медикаментами та засобами гігієни. Увечері краще не виходьте з дому. Слідкуйте за вмістом своїх гаджетів. Кожен крок має бути продуманим.
- Налаштуйтеся на деокупацію вашого населеного пункту, але не ставте дедлайнів.
Пам’ятайте, що вся країна бореться за кожен клаптик нашої землі, за кожну громадянку й кожного громадянина. Однак керуватися принципом «після Нового року точно буде краще» не варто, адже ніхто не може назвати чітку дату нашої перемоги. Як відзначає експертка, встановлення дедлайнів лише обмежить ваш емоційний ресурс.
- Дотримуйтеся звичного способу життя, наскільки це можливо.
Якщо ви маєте хобі, домашню рутину, захоплення й інтереси, безпечні для вас зараз, то продовжуйте ними займатися.
«Треба наповнювати себе ресурсом, щоб виживати і бути готовими грати в довгу. Життя не має ставати на паузу навіть попри такий складний і небезпечний досвід», — рекомендує Валерія Палій.
- За можливості знайдіть безпечні і достовірні канали інформації.
Ворог поширює наративи, покликані деморалізувати населення на ТОТ. Тож будь-які повідомлення варто перевіряти та сприймати критично, особливо якщо вони викликають неоднозначні емоції.
Каналом інформації можуть бути і ваші рідні та близькі на підконтрольній Україні території, якщо це безпечно й технічно можливо.
- Зберігайте віру в те, що більшість колаборантів після перемоги буде притягнута до відповідальності.
Почуття довіри до людей, а також контролю та розслабленості будуть відновлюватися поступово, коли цьому сприятимуть безпечні умови, без ризиків, що ваші слова використають проти вас, або «заберуть на підвал». Процес відновлення може бути тривалим, і якщо вам із цим стане некомфортно, варто звернутися по допомогу до фахівця.
Як спілкуватися з родичами та близькими, які лишилися на ТОТ
- Не випитуйте інформацію, яка може нашкодити людині, якщо розмову підслухають сторонні.
Уникайте політичних коментарів та оцінки ситуації на фронті.
- Не давайте поради на кшталт «А я б на твоєму місці…»
Кожен із нас керується своєю логікою і приймає свої рішення, тож не потрібно нав’язувати свою позицію або знецінювати чиюсь.
- Поділіться обнадійливою інформацію та проявіть небайдужість
Інформація на зразок «наші війська просуваються в такому-то напрямку» або «влада наголосила, що повернення українських територій є пріоритетом» стане хорошою підтримкою.
«Важливо робити все, аби ниточка контакту між родичами, друзями та громадянами однієї країни не тоншала. Так ми дамо сигнал, що нам не байдуже і ми пам’ятаємо про вас», — пояснює фахівчиня.
- Покажіть, що ви не вважаєте людину зрадником/-цею
Ворог активно просуває наратив, ніби на підконтрольній Україні території мешканців ТОТ звинувачують у зрадництві та колабораціонізмі. Важливо казати, що це неправда.
Як накопичений стрес вплине на здоров’я
Кожна людина, за словами Валерії Палій, має унікальну здатність до відновлення психіки та свої копінг-стратегії.
Копінг-стратегії — способи подолання стресової ситуації.Однак тривалий стрес та виснаження організму, пов’язані зі страхом, невизначеністю, пригніченістю тощо, підвищують ризики захворіти. Передусім реагує гормональна система. А гормони стресу, кортизол та адреналін, протягом тривалого часу виділення починають шкодити нашим органам. У таких умовах можуть загостритися хронічні захворювання або проявитися спадкові та психосоматичні, знані в народі як «хвороби від нервів». Цих наслідків вдасться уникнути, якщо організм має сильний імунітет.
Крім того, тривалий стрес підвищує ризик появи депресивних, тривожних, стресових розладів, у тому числі ПТСР.
ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) — хронічне порушення психічного стану, що, за даними Міністерства охорони здоров'я, може розвинутися приблизно у 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події. Щоби зменшити ризики захворювань, психотерапевтка радить налаштовуватися, що окупація закінчиться в найближчому майбутньому (але без чітких дедлайнів). Однак якщо чекати вже несила, є сенс подумати про евакуацію або звернутися по допомогу. Нині є анонімні служби психологічної допомоги, а багато українських психологів проводять безкоштовні онлайн-консультації. Також, за можливості, проходьте медичні обстеження, підтримуйте звичну рутину, приділяйте час фізичній активності та хобі.
Отримати психологічну допомогу від Національної психологічної асоціації можна тут.